Інноваційні та технологічні проєкти потребують фінансування. Проте зараз, під час війни, багато програм призупинено – військові потреби в пріоритеті. Але також з’являються нові можливості та програми, фінансування яких забезпечують партнери України, зокрема Європейський Союз. Для підприємців та інноваторів важливо знати, де можна шукати фінансування на інновації. Про зміни у сфері поведінки користувачів, фінансування інновацій та те, з чого розпочинати, якщо хочеш створювати проєкти у сфері енергетичних інновацій ми поспілкувались з Романом Зінченко.
Роман – співзасновник Greencubator, мережі енергетичних інновацій, яка реалізує кліматичні, освітні, соціальні та медіапроєкти в тематиці відновлювальної енергетики. У нас вийшла довга і змістовна розмова, яка точно буде корисною для підприємців, які планують пов’язати свої майбутні проєкти із технологіями та інноваціями.
Можливості від Greencubator
Романе, почнімо розмову про фінансування інновацій з того, що таке Greencubator, його місію, які проєкти ви втілюєте, що ви робите для того, щоб інноваційних продуктів ставало ще більше.
Для Greencubator великим захопленням є робота з засновниками та творцями інноваційних бізнесів в секторі сталої, дружньої до клімату економіки. Зокрема, Промприлад — одна з наших точок захоплення. Ми дуже любимо вирощувати компанії, любимо хвалитися успіхами цих компаній. Ми працюємо як екосистемна організація, яка поєднує декілька сегментів: залучення людей в сектор сталих інновацій – він надзвичайно широкий, від звичної нам зеленої енергетики до точного агрогосподарства чи нових матеріалів, для індустріального застосування; допомога людям у формуванні компаній, підтримка їхніх R&D проєктів та допомога в залученні інвестицій. Ми щасливі, що попри російське вторгнення наші чемпіони продовжують активно працювати та розвиватися, залучати інвестиції. В нас є, зокрема, грантери з Івано-Франківська і цього літа декілька наших випускників отримали інвестиції з українських фондів. Я думаю, що багато хто знає про Івана Петренка, який очолюй центр підтримки підприємництва УКУ, а також очолює фонд Angel One, який функціонує при УКУ. Фонд, який очолює Іван, цього року інвестував в одного з наших випускників Go to You, яка займається операційною системою для електромобільності.
Компанія, яка створює рішення для енергоменеджменту і енергомоніторингу у великих розподілених організаціях і яка також є грантером однієї з наших програм, залучила пів мільйона інвестицій від фонду SMRK українського айті-підприємця Олександра Косована. Тобто, сектор росте та розвивається, ми маємо нагоду хвалитися успіхами, і залучати нових гравців до цього сектору. Буквально недавно закрили приймання заявок на програму кліматичні інноваційні ваучери, це найбільша в Україні програма підтримки зеленого бізнесу від Європейського банку реконструкцій і розвитку та Європейського Союзу, яку ми адмініструємо. Влітку ми провели демо-день програми Greencubator Academy і зараз готуємося до нового раунду приймання заявок на ці та інші програми. Так само працюють наші партнери, ми дуже щасливі з того, як розвивається присутність українських компаній на глобальних ринках, для нас це дуже важливо. Словом, любимо фаундерів зелених бізнесів та любимо хвалитися їхніми успіхами.
Які суми виділяєте? Як працює програма та де дізнаватись інформацію?
На сьогодні фонд програми складає півтора мільйона євро, з них 760 вже розподілені. наша програма виділяє сервісні гранти до 50 тисяч євро вже для діючих підприємств. На цьому я хочу наголосити — в нас є програми безпосередньо для стартапів, але ця програма орієнтована на підтримку малого та середнього бізнесу, який має хоча б рік успішної операційної історії та шукає можливості створити, розвинути і запустити свої технології. Як правило, ця програма працює в режимі поєднання компанії, яка є заявником з одним або кількома сервіс-провайдерами тих послуг, які зазвичай заявник не можу собі дозволити через фінансові обмеження, хоче профінансувати коштом зовнішнього фінансування, але ці послуги допоможуть зробити суттєвий ривок з точки зору освоєння нових ринків.
Наведу декілька прикладів: компанія The Good Plastic Company, наш випускник, яка створює з вторинного пластику неймовірно красиві інтер’єрні панелі для дизайну приміщень, упаковування. Це дорогий преміальний продукт, компанія релокувалась в Чернівці, має українсько-нідерландське коріння, і оскільки топові міжнародні бренди використовують продукти цієї компанії в своїх інтер’єрах, для них дуже важлива сертифікація на тему пожежної безпеки та сертифікат відповідності круговій економіці. Ці сертифікати компанія змогла профінансувати коштом кліматичних інноваційних ваучерів. Чи, скажімо, є львівська компанія Prana, яка виготовляє рекуператори, що експортуються в 40 країн світу. В серці рекуператорів знаходиться електроніка, розроблена коштом гранту кліматичних інноваційних ваучерів. Тобто, коли ми кажемо, що ми працюємо з інноваторами, які створюють рішення для довкілля та клімату, то ми шукаємо можливість, щоб цей грант перетворився у максимальний ефект з точки зору впливу на розвиток того чи іншого бізнесу. Якщо ми візьмемо ще одну відому українську компанію Delfast, яка розробляє електровелосипеди та байки, що б’ють рекорди по багатьох секторах – вони продаються від Лос-Анджелеса до Токіо. В серці цієї зеленої інновації профінансований інноваційними ваучерами бортовий комп’ютер, контролер заряду батареї, а також можливість виїжджати на автотраси і патентування. Патентування, IT-сервіси, промисловий дизайн, розробка електронних компонентів, отримання різних сертифікатів, дослідження ринку — це ті сервісні компоненти, які конвертуються в прискорення виходу продукту на ринок. Тобто, ваучери мають скоротити time to market. Ваучери мають допомогти тому чи іншому сталому рішенню, зеленому продукту, швидше дійти до свого споживача і масштабуватися. В Івано-Франківську одним із наших грантерів є компанія, яка робить систему для корпоративного енергоменеджменту всередині великих адміністративних комерційних чи промислових будівель. Там також є дуже цікаві інтелектуальні компоненти, зокрема це про програмне забезпечення, яке також фінансується програмою. Одним словом, ми шукаємо цю точку прикладання сили та гранту таким чином, щоб маючи обмежені ресурси дати наступний імпульс для виходу на наступний рівень, а ми щасливі, що компанії розвивають продукти та залучають інвестиції.
Зрозуміло, що це має бути діюча компанія. А на якому етапі може бути сам продукт: ідея, прототип, тестовий зразок, чи це не є важливо?
Так, це має бути діюча компанія, яка має рік історії свого функціонування. В такому випадку ми відкриті до того, щоб фінансувати вдосконалення вже існуючих технологій, так само як і доведення до ринку MVP. Тобто, якщо компанія вже валідувала свою бізнес-модель, то, як правило, в неї є спроможність команди створювати та розвивати продукти.
Де шукати фінансування інноваторам
А де ще можуть шукати кошти інноватори? Які програми зараз працюють?
Звичайно, зараз є певні обмеження на ринку підтримки інновацій. З одного боку, український фонд стартапів доволі надовго зупинив свої грантові програми, але продовжує свої програми підтримки експорту, при цьому вони є надзвичайно важливою інституцією в цьому секторі. Я можу сказати, що з точки зору розвитку саме зелених інновацій є декілька нових програм, які приходять на український ринок і тут розвиваються. Якщо ми говоримо, про програми, які фінансує Європейський Союз, то потрібно відзначити програму Seeds of Bravery, це 20-мільйонний грантовий фонд для підтримки стартапів, який зараз починає свою роботу в Україні. Поки що невідомі результати їхнього відбору, але будучи особисто знайомим з командою проєкту, яка його адмініструє, я думаю, що це буде цікава можливість з точки зору залучення інвестицій в зелений сектор. Також, та сама команда, яка адмініструє Seeds of Bravery працює з кількома гравцями, які реалізовують програми в рамках knowledge innovation community (kic), і зараз в Україні крім climale-kic, активуються проєкти від kic-energy, material, food та інші. Тобто цей сектор поступово розвивається. Для більш зрілих команд українські інвестори не закрили свої фонди, вони продовжують працювати. У всіх, звісно, виникли труднощі пов’язані з повномасштабним вторгненням, але радісно, що фонди працюють. Якщо ви працюєте не у ніші стартапів, а в секторі наукових інновацій, R&N в академічному напрямку, одним з дуже важливих і цікавих компонентів є проєкти, пов’язані з програмою Horizon Europe.
Тут важливо сказати, що влітку минулого року Національний фонд досліджень, установа, яка уповноважена видавати гранти на наукову діяльність в рамках бюджетного фінансування, також отримала статус грантера Horizon в Україні, і там є величезна зелена програма. Тобто НФД є ще однією точкою входу та залучення в цей сектор ресурсів для тих, хто працює або на перетині науково-дослідних та комерційних установ, або в наукових установах. Один з важливих моментів, що вони можуть робити, а ми ні — вони можуть фінансувати обладнання. Ми орієнтовані на сервіси, а НФД можуть фінансувати обладнання для розробки інноваційних продуктів в зеленому секторі. Також потрібно дивитись на міжнародне фінансування, я можу сказати, що ми підтримали на сьогодні 2 випускників та одного учасника програм такого глобального акселератора як Techstars та Y Combinator, які є лідерами бізнес-акселерації, багато продуктів звідти прийшло. Techstars випустив таку команду як inputsoft, яка займається покращенням ефективності аеропортів. Авіація є одним з велетенських джерел викидів парникових газів, і озеленення авіації є важливими завданням. Зараз в Techstars на акселераційній програмі перебуває команда, яка займається бездротовою зарядкою для електромобільності: самокатів, моноколіс. Сама команда початково родом з Чернігова.
Чим цікавий Techstars — це доступ одразу до фінансування 100 000 доларів для тих, хто на старті, але з відшліфованою бізнес-моделлю — це цікава можливість. Це вельми конкурентні програми, туди важко потрапити, але це хороша можливість. Також одна з цікавих складових, якщо ми говоримо про Європу – тут є величезна кількість корпоративних акселераторів, великі корпорації, які потребують зелених інновацій в секторі енергетики, мобільності, сталого розвитку, вони створюють свої корпоративні програми, і є справді цікаві програми, шукати потрібно по напрямках. Є багато цікавих можливостей, які спираються зокрема на корпоративну підтримку інновацій. Не потрібно також забувати, що ключовими гравцями, які скуповують стартапи, є великі корпорації.
Чи є у вас приклади співпраці, в яких бізнеси співпрацювали з науковцями?
Я можу сказати, що це не найбільш популярна модель, але коли вона працює, то вона справді працює. Наприклад, Максим Карпаш з УКД, в часи, коли Максим працював в Університеті нафти і газу, його команда комерціалізувала одну з технологій. стала нашим грантером, тобто це такий мікс, коли є наукове середовище, яке породжує бізнеси і ці бізнеси отримують доступ до фінансування. В цьому випадку компанія Zond отримала грант кліматичних інноваційних ваучерів, і на сьогодні газорозподільчі компанії можуть використовувати цей продукт для визначення калорійності газу, відповідного регулювання котельних режимів тощо. В перспективі це приведе до того, що колись ми будемо мати облік не в метрах кубічних, а в btu (british thermal units), або інших теплових еквівалентах. Але загалом, мені хотілось би бачити більше спроможних проєктів саме від університетів, тому що ми маємо також історію деяких проєктів, які вийшли з програми, не реалізувавши грантовий контракт, маючи провайдером той чи інший університет. Хоча, в ряді випадків, в нас є дуже добрі кейси співпраці з профільними Науково-дослідними інститутами, тобто це не університети, але є історія, коли саме науково-дослідні інститути виступали підрядниками і робили важливу роботу. Хочеться, щоб університети в України “захворіли” ідеєю творення успішних підприємств та бізнесів. Запуск успішних бізнесів є одним із вагомих індикаторів успішності університету в багатьох країнах світу.
Поради підприємцям
Для тих, хто цікавиться темою зеленої енергетики: як зайти в тему енергоефективності? З чого розпочати, якщо хочеш створювати проєкти в цій сфері?
Давайте спершу розділимо поняття зеленої енергетики та енергоефективності. Можу висловити свою суб’єктивну думку, що в зеленій сталій енергетиці одним із ключових напрямків прориву енергетичної революції буде те, що називається Behind-the-meter (за лічильником). Тому що сьогодні ми є свідками нового цікавого явища, коли значна кількість українських бізнесів інвестує у відновлювальну енергетику, у системи накопичення енергії, не мотивуючи це зеленим тарифом, а мотивуючи цю складову тим, що на Заході називається business continuity (тяглість бізнесу). Тому що ті компанії, які минулого року отримували вартість кіловат години від генераторів десь 45 гривень, вони зрозуміли, що основне питання не в ціні кіловат-години, а основне питання в можливості продовжувати безперервно свою бізнес-діяльність. Ціна зупинки суттєво вища навіть за ті 45 гривень за кіловат. Я спілкуюсь з великими компаніями, відбувається дуже багато змін і вони не налаштовані на те, щоб сильно працювати з державними операторами, з національною мережею. Але вони можуть бути тими гравцями, які налаштовані на те, що називається peer to peer trading, на торгівлі електроенергією в рамках промислових парків тощо. Цього року в нас також відбулися цікаві зміни в законодавстві — нормативна база добряче демократизувалась. Був прийнятий закон 9011-д, який дозволяє багато цікавих можливостей в секторі енергетики: дозволяє пряму торгівлю електроенергією минаючи мережу, впроваджує сертифікати обходження для зелених кіловат-годин, він вже більш дружній до таких явищ як малі мережі розподілу. Це ті сектори, які для того бізнесу, який шукає для себе енергетичної безпеки, є одними з найцікавіших і найбільш платоспроможних секторів. І це той сектор, де є багато активних гравців, але де є ще великий океан можливостей, щоб пропонувати нові рішення. Зокрема це рішення, які спираються не тільки на технологічні інновації, це й рішення які спираються на фінансові та правові інновації. Це одна складова. Якщо ми говоримо про споживача, наприклад ОСББ тощо, одна з ключових проблем, яка заважає цьому ринку повноцінно розвиватися — це субсидування енергоносіїв. З іншого боку, домашній споживач вже зрозумів ціну відключень інтернету, і що не завжди все буде працювати, якщо зникло світло. Українські споживачі вклали, я думаю, більше ніж пів мільярда доларів в розподілені джерела енергії. Тому, це є та складова, яка також дає нові можливості, але ці можливості потребують проривних інновацій з точки зору кількох технологічних моментів. Не з точки зору технологій (сонячні батареї, батарейки), а з точки зору моделі взаємодії.
На споживчих ринках є дуже важливою поява “монобанку” в сфері енергоефективностей, тобто, нам потрібні ті інноватори, які вміють працювати з поведінковими трансформаціями, які вміють спрощувати шлях споживача, створювати продукти, які є зрозумілими та легкими. Умовно, я хочу інвестувати в енергоефективність, потрусивши телефоном, я хочу інвестувати в утеплення свого ОСББ за два кліки, хочу голосувати на зборах ОСББ підписуючи це через Дію чи електронний цифровий підпис. На жаль, поки що наявні програми породжують паперових монстрів. Обсяг документації, який зараз потрібен для того, щоб взяти участь в існуючих програмах енергоефективності, дуже великий. З одного боку, ми країна доволі глибокого рівня диджиталізації, а з іншого — є величезна кількість сегментів, куди ця диджиталізація не пройшла. Нам потрібні не тільки технологічні інноватори, нам потрібні інноватори, які знижують рівень тертя і дозволяють величезну кількість рішень прийняти, запустити і рухати вперед, діставши телефон з кишені. Це величезні завдання, не менші ніж прориви в батарейних системах накопичення, чи нові енергоефективні сонячні панелі. Поведінкова трансформація є дуже цікавим сегментом, і я маю сказати, що я бачив ринки, на яких це спрацювало. А це з точки зору українського економічного патріотизму дуже важливо, тому що з цього ми отримуємо доволі швидкий ефект перетікання в інші сектори: будівельний сектор, інженерний, електротехнічні матеріали, проєктування. Тому це та річ, де мені хочеться, щоб більше людей приходили в цей сегмент і експериментували, створювали нові продукти. Я знаю, що в Україні створено вже декілька продуктів для об’єднань співвласників, але об’єднань співвласників багатоквартирних будинків в нас мало, в нас є ще приватні будинки, вони також потребують цих рішень. Я хочу, щоб керуючі компанії перетворилися в щось схоже на Дію.
У форматі бліцу, три поради українським інноваторам
Перша — закохуйтесь не у свою технологію, закохуйтесь в проблеми клієнтів. Це дає розуміння того, за що клієнт готовий заплатити.
Друга — шукайте багаті ринки, не всі продукти стартують на українських ринках. Шукайте ті ринки, де та, чи інша проблема коштує найдорожче і починайте пілоти звідти.
Третя — створюйте мікс хороших технологій з бізнесом: так само як ви налаштовуєте якесь технологічне рішення, так само поруч з вами має бути фанат того, щоб підлаштовувати та налаштовувати бізнес-модель.
За матеріалами: «Нова Економіка Івано-Франківська»
