3D-друк для протезування. Як на Промприладі використовують інновації для допомоги військовим
На Промприладі у відкритому цеху «Парасолька» діє майстерня 3D-друку, де інженери друкують технічні деталі, художні вироби, навчальні медичні муляжі та медичну навігацію для лікарів. Одна з нещодавніх розробок — опорний протез для пораненого військового, який полегшує процес проходження реабілітації. Конструкцію виготовив Антон Шелест — медик, лікар-рентгенолог у дитячій лікарні, який вже більш як рік займається комерційними та медичними проєктами у майстерні Промприладу.
Як зазначає Антон, обладнання дозволяє друкувати моделі практично будь-якої складності. Втім важливо, який матеріал використовують для виготовлення продукту. Зокрема, у майстерні в Антона на фотополімерному принтері надрукували прототипи продукту для одного з продуктових воркшопів у межах проєкту Нова економіка Івано-Франківська.
У співпраці з колегами-резидентами інноваційного центру також змайстрували силіконові накладки, щоб зробити протез більш комфортним для використання.
З запитом на виготовлення опорного протеза для свого пацієнта до Антона звернувся Вадим Сулима — професор, завідувач кафедри травматології, ортопедії і невідкладної військової хірургії ІФНМУ. У військового на одній нозі вже встановлений протез, на другій — система зовнішньої фіксації Ілізарова. У зв’язку з травмою долоні, пораненому захиснику було незручно користуватися ходунками чи милицями, що заважало процесу зрощення кісток ноги.
«Разом з Вадимом Станіславовичем ми обрали варіант створення накладки на культю руки. Ми придумали механізм, який може защіпатися на ходунках чи на милицях. З його допомогою можна нормально вставати, ходити, розробляти ногу після поранення. Конструкція тимчасова, вона не замінить функціоналу в житті, але точно полегшить процес реабілітації» — ділиться Антон Шелест.
Протез виготовили на основі комп’ютерної томографії травмованої руки, сконструювавши зі зрізів КТ її 3D-модель. Це дозволило спроєктувати культеприймач. Нижня механічна частина протеза змінна, яку надалі можна коригувати відповідно до запитів військового. Наразі це перший медичний проєкт Антона Шелеста у протезуванні. У розробці також бере участь стажер Олександр Беляк, а саму роботу координують професор Вадим Сулима та лікарка Юлія Філяк.
Про зручність використання подбали резиденти Промприладу з Framiore. Це міжнародний бренд жіночого одягу, який з початку війни допомагає ЗСУ: шиє спальники, наплічники та адаптивний одяг для поранених військових. Майстрині виготовили стяжки для фіксації конструкції до руки, проклеївши середину силіконовими вкладками.
«В Антона вже був надрукований на 3D-принтері пластиковий каркас протеза. Нам треба було подумати, як краще його закріпити на руці. Зробили регулюючі липучки на основі велкро та вклеїли силіконові пом’якшувачі, щоб не натирало руку при носінні» — зазначає директорка виробництва Аліна.
Також команда Framiore виготовляє «адаптивний одяг» для поранених військових. Навколо такої ініціативи вже утворилася окрема спільнота, яка організовувала майстер-класи з різних ремесел та спортивні заняття для військових у лікарні. З часом діяльність переросла в окремий проєкт «Петрос», про який ми розповімо вже у наступному матеріалі.
Зі свого боку, Антон допоміг команді Framiore у виготовленні чохлів на апарати Ілізарова для поранених військових.
«Під час пошиття чохлів на апарати Ілізарова, у нас виникли складнощі, адже конструкція фіксується безпосередньо на тілі людини. Антон допоміг нам визначити радіус апарату для того, що точніше спроєктувати чохол. Коли виникає така потреба, ми часто взаємодіємо, допомагаємо одне одному, якщо потрібно щось підказати, чи придумати» — говорить майстриня.
Антон зазначає, об’єднуючи зусилля резидентів на базі Промприладу, результат може бути більш досконалим та практичним.
«На Промприладі сконцентровано багато різностороннього досвіду, який можна використати у неочікуваних місцях. Буває, прибігають хлопці з інших майстерень чи з офісу мережі «23.ресторани». Просять спроєктувати щось для їхнього обладнання. Якщо це неможливо реалізувати, проєктую їх сам. Бо до кожного проєкту треба обирати свій матеріал, метод виготовлення. Десь можна використати метал, десь пластик» — говорить Антон.
Ще одна важлива частина роботи в 3D-лабораторії — виготовлення медичних моделей і навігації для лікарів. Це спеціальне обладнання, здатне полегшити проведення хірургічних операцій. Такі соціальні проєкти інженер виконує на волонтерських засадах.
На думку Антона, така 3D-лабораторія має діяти у кожному місті та виконувати запити місцевих лікарень. А самі протезувальні майстерні повинні орієнтуватися на індивідуальні потреби кожного пораненого бійця.
Інженер вже запатентував кілька розробок та має на меті створити в Івано-Франківську масштабну 3D-ферму з сучасним обладнанням. Зокрема, 3D-принтером для спікання біосумісного титану. Це дозволить на місці виготовляти повноцінні ендопротези, що на сьогодні можливо тільки в Києві. Таке поєднання 3D-моделювання, інженерії та медицини — вкрай вузька галузь діяльності, яка в умовах війни стає однією з найпріоритетніших в Україні.